ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!

Триває 30 навчальний  тиждень :

"Подорожі у часі та просторі "

Добрий день,

Любі хлопчики й дівчата!    

З давніх пір і понині

Кажуть всі в Україні:

«Здоровенькі були!»

Привітаймося всі разом:

«Здоровенькі були!»

«Навіщо люди подорожують?»

Світ — це книга. І хто не подорожував по ньому —

прочитав у ній лише одну сторінку.

Августин Аврелій

— Подорож — це завжди відкриття. Подорожуючи, ми відкриваємо для себе світ, а себе — світові. Тільки вирушивши у подорож, ми можемо побачити на власні очі далекі країни та міста, про які так багато чули або читали. Подорожуючи, ми пізнаємо себе. Хтось, залишаючи свій рідний дім, повернувшись, скаже, що вдома краще. А для когось подорож відкриває шлях до кращих змін. Подорожуючи, ми починаємо дивитись на речі по-новому, більше цінувати те, що залишили вдома. Подорож — це завжди яскраві враження, незабутні моменти життя, веселі спогади і безцінний досвід.

Вправа «Мікрофон»

— Куди подорожували ви?

— Що нового дізналися для себе?

— Хто хоче розповісти про свою подорож?

«Як можна подорожувати у часі?»

— Людині завжди хотілося знати про те, що чекає на неї попереду, чи можна зазирнути в минуле. Над проблемою подорожей у часі та машини часу люди розмірковують багато років. Машину часу поки ще ніхто не бачив, але суперечки про можливість її створення серед учених не вщухають.

КАМІНЬ

У лузі, під гіллястим дубом, багато років була криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.

Одного разу до криниці прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне». Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та ще й дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.

Камінь упав на дно криниці й закрив джерело. Вода припинила прибувати. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, засох дуб, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце. На дубі більше не мостив гніздо соловейко. Він полетів на інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця. Не стало ані лугу, ані дуба, ані соловейка, ані криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки. «Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.

ІСТОРІЯ МІСТА СЕЛИДОВОГО

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5

ПОГРАЙ- ЗАГАДКИ ВІДГАДАЙ!

▼ Що то біжить від спочину,

Не стає ні на хвилину,

Не старіє, не вмирає,

А все нищить, забирає. (Час.)

▼ Я іду, іду, іду,

Лік я часові веду.

Іду, не спотикаюся,

Поки не зламаюся. (Годинник.)

▼ Що йде вперед і не вертається? (Час.)

▼ Усе життя ходить,

А з місця не сходить. (Годинник.)

▼ Я іду, іду, іду,

Лік я часові веду.

Іду, не спотикаюся,

Поки не зламаюся. (Годинник.)