ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!

Триває 29 навчальний  тиждень :

"Рух і час"

Нумо привітаємось,

Нумо посміхнемося,

Нумо в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

«Як пов'язані рухи та життя людини?»

— Усе, що нас оточує, постійно рухається, і ми також. Щомиті світ зазнає змін, незалежно від того, хочемо того чи ні. Щоб зміни сприяли нашому зростанню, збагаченню, обов'язково необхідно докладати зусиль, не боятися змін, що перетворюють нас відповідно до наших бажань.

Так, усе змінюється, невблаганно, безупинно, щомиті. Це зміни, які перетворюють наше життя на рух. Рух униз або вгору. Рух наповнює нас почуттям радості, здоров'я, щастя, вдячності, бажанням творити і самому змінювати це життя на краще.

Простим є правило буття: життя — це рух, і рух — життя. Нові горизонти завжди здаються нам великими труднощами просто тому, що їхнє підкорення нам невідоме. Але навіть найскладніший маршрут починається з першого кроку, отже, не варто боятися цей крок здійснити.

Життя — це шанс кожного. Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії світу, громадянка світу в найвищому розуміння цього слова, залишила тим, хто вступає на життєвий шлях, духовний заповіт.

Життя — це шанс... (Скористайся ним.)

Життя — це краса...(Милуйся нею.)

Життя — це мрія...(Здійсни її.)

Життя — це виклик...(Прийми його.)

Життя — це обов'язок...(Виконай його.)

Життя — це гра...(Стань гравцем.)

Життя — це цінність...(Цінуй його.)

Життя — це любов...(Насолоджуйся нею.)

Життя — це тайна...(Пізнай її.)

Життя — це пісня...(Доспівай її.)

Життя — це боротьба...(Розпочни її.)

Життя — це безодня невідомого...(Не бійся ступити в неї.

Життя — це удача...(Шукай цю мить.)

Життя таке чудове...(Не марнуй його.)

Це твоє життя... (Борони його.)

Щоб стати дорослим, потрібно щоденно працювати над собою, учитися налагоджувати стосунки з людьми, що живуть поруч із нами (рідні, близькі, знайомі, однолітки), замислюватися над тим, що ви даєте іншим людям. Бути дорослим означає бути самостійним і вміти відповідати за свої вчинки, уміти захистити не тільки себе, але й своїх близьких, знайти своє місце в житті, бути прикладом.

ГРА  "НЕЗАКІНЧЕНЕ РЕЧЕННЯ" 

«Коли я виросту...»

 "Слух допомагає мені..."

"Зір допомагає мені..."

"Нюх допомагає мені..."

"Смак допомагає мені..."

"Дотик допомагає мені..."

ГРА " Назвіть свій день народження і коротко розкажіть про себе"

ПРО ЮРУ І ФІЗКУЛЬТУРУ

Щось із Юрою не те:    

Щось наш Юра не росте...    

Він у нас такий тоненький,

Хворобливий і худенький,

Мов заморене курча, —

Одноліткам до плеча.

Та чи знаєте ви те,

Чом наш Юра не росте?

Подивіться: він з дружками

Мчить по вулиці з книжками.

— Звідкіля біжиш ти, Юро?

— Я тікаю з фізкультури!

Грицько Бойко

ХЛОПЧИК І ДЗВІНОЧКИ КОНВАЛІЇ

Настала весна. Із землі з'явилася зелена стрілочка. Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними з'явився маленький, тонкий паросток. Він піднявся, нахилився до одного листочка й одного ранку розквітнув білими дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів. Він не міг відірвати очей від Конвалій. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти.

Квіти прошепотіли:

— Хлопчику, навіщо ти хочеш нас зірвати?

— Ви мені подобаєтеся. Ви дуже гарні, — відповів хлопчик.

— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми гарні.

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожими і на білу хмарку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве. Хлопчик все це відчував, але сказати не міг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований красою квітів. Стояв і мовчав.

— Зростайте, Дзвіночки, — тихо вимовив хлопчик