ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!

Триває 31 навчальний  тиждень :

" Як можна подорожувати у часі ?"

Сонечко прокинулось,

Діткам посміхнулось.

День новий настав-

Хмари дзвоник розігнав.

І навчатись нас позвав.

Вправа "Незакінчене речення "

- Я відпочивав...

— Я користуюсь...

— Я маю...

— Я вірю...

— Я прагну...

— Мене оточують...

— Я навчаюсь...

— Я вірю...

— Я прагну...

— Я турбуюсь...

— Я сподіваюсь...

— Я стараюсь...

— Більшість сучасних дітей...

— Мені цікаво... 

ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА

Гриць — звичайний хлопчик, що живе в селі. Головне його завдання: пасти гусей, яких було 25. Одного дня батько покликав сина з поля, щоб мати його вмила, вичесала і вбрала до школи.

Гриць не розумів, куди вони йдуть, адже батько не пояснював сину нічого. Вони підійшли до просторого старого будинку під соломою, з комином наверху. До того будинку йшло багато хлопців, таких як Гриць або й більших. Батько пояснив, що це школа і сюди він має ходити на навчання і слухати пана професора (вчителя).

Почалася наука. Професор говорив щось, показував якісь дощечки, що на них були намальовані якісь гачки та стовпки; хлопці час від часу кричали щось, як професор показав якусь нову дощечку, а Гриць нічого того не розумів. Гриць не зважав на професора, а спостерігав за поведінкою інших учнів.

Згодом хлопці починали читати склади на подвижних табличках, які розкладав професор. Вони по сто разів співучими голосами повторяли: «а-ба-ба-га-ла-ма-га». Грицеві, не знати чому, дуже се сподобалося, і він почав своїм пискливим голосом навипередки кричати: «а баба галамага».

Професор думав, що Гриць все розуміє, і лишив дощечки «баба», але Гриць, не дивлячися на них, а тільки на професора, тонким співучим голосом крикнув: «галамага». Всі зареготалися, не виключаючи й самого професора, тільки Гриць, здивований, оглянувся і знов наголос сказав до свого сусіда: «Цому не клицис галамага?». Аж тоді бідолаха стямився, коли професор потягнув його за понятливість різкою по плечах.

Вдома Гриць розповідав батькам, що вони вчили «а баба гала-мага». Батько сподівався, що син буде добре вчитися, незабаром піде до міста до більшої школи і вивчиться на попа.

Минув рік. Блискучі надії батька на Грицеву будущину давно розвіялись. Професор просто сказав йому, що Гриць «туман вісімнадцятий», що ліпше зробить, коли відбере його додому і назад змусить гуси пасти. І справді, по році шкільної науки Гриць вертав додому якраз такий мудрий, яким був перед роком. Крім «а баба галамага» він далі у науці не поступив. Букви якось мішалися перед його очима, а він ніколи не міг розпізнати їх з лиця.

Грицеві вже так набридло професорське навчання, що він зрадів, коли в липні батько відправив його пасти гусей.

Перевір свої знання про життя відомих людей

Ким у дитинстві мріяв стати Тарас? (М.....м.)

□ Як називається книга Т. Г. Шевченка? («К....р».)

□ Куди відрядили поета за волелюбні вірші? (На з......я.)

□ Справжнє ім'я Лесі Українки. (Л....а  К...ч.)

□ Василь Сухомлинський працював... (у......м).

Про минуле  міста  Селидового

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5 

 ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!

Триває 30 навчальний  тиждень :

"Подорожі у часі та просторі "

Добрий день,

Любі хлопчики й дівчата!    

З давніх пір і понині

Кажуть всі в Україні:

«Здоровенькі були!»

Привітаймося всі разом:

«Здоровенькі були!»

«Навіщо люди подорожують?»

Світ — це книга. І хто не подорожував по ньому —

прочитав у ній лише одну сторінку.

Августин Аврелій

— Подорож — це завжди відкриття. Подорожуючи, ми відкриваємо для себе світ, а себе — світові. Тільки вирушивши у подорож, ми можемо побачити на власні очі далекі країни та міста, про які так багато чули або читали. Подорожуючи, ми пізнаємо себе. Хтось, залишаючи свій рідний дім, повернувшись, скаже, що вдома краще. А для когось подорож відкриває шлях до кращих змін. Подорожуючи, ми починаємо дивитись на речі по-новому, більше цінувати те, що залишили вдома. Подорож — це завжди яскраві враження, незабутні моменти життя, веселі спогади і безцінний досвід.

Вправа «Мікрофон»

— Куди подорожували ви?

— Що нового дізналися для себе?

— Хто хоче розповісти про свою подорож?

«Як можна подорожувати у часі?»

— Людині завжди хотілося знати про те, що чекає на неї попереду, чи можна зазирнути в минуле. Над проблемою подорожей у часі та машини часу люди розмірковують багато років. Машину часу поки ще ніхто не бачив, але суперечки про можливість її створення серед учених не вщухають.

КАМІНЬ

У лузі, під гіллястим дубом, багато років була криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.

Одного разу до криниці прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне». Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та ще й дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.

Камінь упав на дно криниці й закрив джерело. Вода припинила прибувати. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, засох дуб, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце. На дубі більше не мостив гніздо соловейко. Він полетів на інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця. Не стало ані лугу, ані дуба, ані соловейка, ані криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки. «Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.

ІСТОРІЯ МІСТА СЕЛИДОВОГО

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5

ПОГРАЙ- ЗАГАДКИ ВІДГАДАЙ!

▼ Що то біжить від спочину,

Не стає ні на хвилину,

Не старіє, не вмирає,

А все нищить, забирає. (Час.)

▼ Я іду, іду, іду,

Лік я часові веду.

Іду, не спотикаюся,

Поки не зламаюся. (Годинник.)

▼ Що йде вперед і не вертається? (Час.)

▼ Усе життя ходить,

А з місця не сходить. (Годинник.)

▼ Я іду, іду, іду,

Лік я часові веду.

Іду, не спотикаюся,

Поки не зламаюся. (Годинник.)

  ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!

Триває 29 навчальний  тиждень :

"Рух і час"

Нумо привітаємось,

Нумо посміхнемося,

Нумо в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

«Як пов'язані рухи та життя людини?»

— Усе, що нас оточує, постійно рухається, і ми також. Щомиті світ зазнає змін, незалежно від того, хочемо того чи ні. Щоб зміни сприяли нашому зростанню, збагаченню, обов'язково необхідно докладати зусиль, не боятися змін, що перетворюють нас відповідно до наших бажань.

Так, усе змінюється, невблаганно, безупинно, щомиті. Це зміни, які перетворюють наше життя на рух. Рух униз або вгору. Рух наповнює нас почуттям радості, здоров'я, щастя, вдячності, бажанням творити і самому змінювати це життя на краще.

Простим є правило буття: життя — це рух, і рух — життя. Нові горизонти завжди здаються нам великими труднощами просто тому, що їхнє підкорення нам невідоме. Але навіть найскладніший маршрут починається з першого кроку, отже, не варто боятися цей крок здійснити.

Життя — це шанс кожного. Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії світу, громадянка світу в найвищому розуміння цього слова, залишила тим, хто вступає на життєвий шлях, духовний заповіт.

Життя — це шанс... (Скористайся ним.)

Життя — це краса...(Милуйся нею.)

Життя — це мрія...(Здійсни її.)

Життя — це виклик...(Прийми його.)

Життя — це обов'язок...(Виконай його.)

Життя — це гра...(Стань гравцем.)

Життя — це цінність...(Цінуй його.)

Життя — це любов...(Насолоджуйся нею.)

Життя — це тайна...(Пізнай її.)

Життя — це пісня...(Доспівай її.)

Життя — це боротьба...(Розпочни її.)

Життя — це безодня невідомого...(Не бійся ступити в неї.

Життя — це удача...(Шукай цю мить.)

Життя таке чудове...(Не марнуй його.)

Це твоє життя... (Борони його.)

Щоб стати дорослим, потрібно щоденно працювати над собою, учитися налагоджувати стосунки з людьми, що живуть поруч із нами (рідні, близькі, знайомі, однолітки), замислюватися над тим, що ви даєте іншим людям. Бути дорослим означає бути самостійним і вміти відповідати за свої вчинки, уміти захистити не тільки себе, але й своїх близьких, знайти своє місце в житті, бути прикладом.

ГРА  "НЕЗАКІНЧЕНЕ РЕЧЕННЯ" 

«Коли я виросту...»

 "Слух допомагає мені..."

"Зір допомагає мені..."

"Нюх допомагає мені..."

"Смак допомагає мені..."

"Дотик допомагає мені..."

ГРА " Назвіть свій день народження і коротко розкажіть про себе"

ПРО ЮРУ І ФІЗКУЛЬТУРУ

Щось із Юрою не те:    

Щось наш Юра не росте...    

Він у нас такий тоненький,

Хворобливий і худенький,

Мов заморене курча, —

Одноліткам до плеча.

Та чи знаєте ви те,

Чом наш Юра не росте?

Подивіться: він з дружками

Мчить по вулиці з книжками.

— Звідкіля біжиш ти, Юро?

— Я тікаю з фізкультури!

Грицько Бойко

ХЛОПЧИК І ДЗВІНОЧКИ КОНВАЛІЇ

Настала весна. Із землі з'явилася зелена стрілочка. Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними з'явився маленький, тонкий паросток. Він піднявся, нахилився до одного листочка й одного ранку розквітнув білими дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів. Він не міг відірвати очей від Конвалій. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти.

Квіти прошепотіли:

— Хлопчику, навіщо ти хочеш нас зірвати?

— Ви мені подобаєтеся. Ви дуже гарні, — відповів хлопчик.

— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми гарні.

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожими і на білу хмарку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве. Хлопчик все це відчував, але сказати не міг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований красою квітів. Стояв і мовчав.

— Зростайте, Дзвіночки, — тихо вимовив хлопчик

  ТРИВАЄ 28 НАВЧАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ 

"Якого я роду? Зв'язок поколінь"

Доброго ранку! — ми друзям бажаєм. 

Доброго ранку! — всіх друзів вітаєм. 

Доброго ранку тобі і мені — 

Щирі слова нехай линуть рясні!

Колись давно Бог створив народи і кожний народ наділив землею. Наші ж предки прийшли на розподіл пізніше, тому землі їм вже не дісталось. От вони пішли до Бога, а Він у цей час молився, і вони не сміли Йому щось сказати. Почали чекати. Через деякий час Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до Нього, запропонував їм чорну землю. «Ні,— відповіли наші предки, там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте: якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні — ворога». Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною

«Родина», «рід» — які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами гілочки на древі,

Що вже стоїть віки.

Це дерево — наш славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Вони дарують надію і тепло,

В долі дитячій треба, щастя щоб було.

 Родина — це група споріднених людей, яка складається з жінки, чоловіка, дітей, бабусі, дідуся, що живуть разом.

Рід — це кілька поколінь, що походять від одного предка. Рід — це сім'я прадіда, сім'я дідуся, ваша сім'я.

                               Гра «Хто це?»

— Познайомтеся з сім'єю Оленки. Ірина — мама Оленки. Ніна — мама Ірини. Оленка — сестра Дані. Денис — чоловік Ірини. Дмитро — батько Дениса. Відгадайте і назвіть усіх членів родини.

— Як Оленка називає Ніну? А Дениса?

— Ким доводиться Даня Ірині та Денису? Оленці? Ніні й Дмитрові?

                    ВПРАВА "Незакінчене речення"

Моя родина — найкраща, тому що ...

 Я шаную свою родину, тому що...

 В гостях у предків. Якого я роду? Я роду...

Зона комфорту — це не тільки власний куточок у будинку, а ще й можливість побути наодинці із собою, нехай навіть довкола повно людей. Потреба в особистому просторі універсальна, як потреба в любові та спілкуванні — вона є у кожного. Якщо людина постійно «на виду», повсякчас змушена спілкуватися з оточуючими, її особистими речами без обмежень користуються інші, то це може призвести до небажаних наслідків, навіть нервового зриву. Тому слід поважати особистий простір інших

Фіолетове коло = Я, мій особистий простір Отже, фіолетове, перше і найголовніше коло,— це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, тому тільки ми самі можемо вирішувати, хто може біля нас перебувати близько, торкатися нас. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого оточення, заподіює нам дискомфорт (неважливо, дідусь посадив на коліна або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку»), ми не повинні соромитися сказати про це і маємо сказати «ні», «стоп».

Синє коло = сім’я Це коло нашої сім’ї та тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов — ось за цими ознаками ми визначаємо, хто належить до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть із тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистісним простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких. 

 Зелене коло = друзі Це оточення — коло наших друзів і тих, з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає багато речей — наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі та повазі. І такі прояви, як обійми, повинні бути засновані на взаємній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть поводитись як твої друзі. 

Жовте коло = знайомі Це коло знайомих, тобто ті, кому ми махаємо рукою під час зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі. Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків, сусіди. 

 Помаранчеве коло = люди, від яких ми очікуємо професійної допомоги Ці люди — фахівці — можуть за необхідності допомогти нам, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медичні працівники. У цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, вони допомагають у разі небезпеки. 

 Червоне коло = незнайомці. Ми не знаємо цих людей. (Навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо, погана людина перед нами або хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розповідаємо нічого про себе або близьких. Не відповідаємо на запитання. Ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо до них у машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо «шукати собачку» і не допомагаємо  знайти вулицю, адже дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодший і слабший за них. 

Якщо тобі некомфортно, ти повинен сказати СТОП, НІ.