ДОБРОГО ДНЯ, ШАНОВНІ ДІТИ та БАТЬКИ!
Триває 14 навчальний тиждень " Найголовніше - бути людиною"
«Доброго ранку!» – усіх вас вітаю.
«Доброго дня!» – щиро бажаю.
Зичу, щоб день цей, що настає,
Подарував би вам диво своє.
Усі ми добре постарались
І чудово привітались.
Щоб наш день пройшов немарно,
Налаштуємося гарно:
Об’єднаймось в дружнє коло
Скажемо усі навколо:
«Будем плідно працювати,
Щоб нові знання пізнати!»
День новий до нас іде
І нові знання несе.
А іще нову погоду
Й нові зміни у природі.
Від природи що чекати,
Треба парасольку брати?
Що за хмарки над тим гаєм?
Ми в синоптиків спитаєм.
Ти знаєш, що ти – людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
«Цікаві факти про людину»
ƒ Діти ростуть швидше навесні.
ƒ Наш мозок здійснює мільйони операцій навіть коли ми відпочиваємо.
ƒ Зорова інформація зберігається у задній частині голови, тобто всі предмети й явища ми бачимо мозком, а очі це лише зорове вікно.
ƒ Протягом життя людина знайомиться приблизно з 2000 осіб, 150 з них вона може назвати своїми друзями.
ƒ У людському тілі близько 650 мʼязів.
ƒ Людина починає відчувати спрагу, коли організм втрачає 1% води.
ƒ Кожна людина має унікальний відбиток язика.
ƒ 11 % людей є шульгами.
Ми дізнались багато цікавих фактів про людину та її організм.
Але кожен із нас повинен замислюватися над питанням, що означає бути людиною. Скажіть, діти, а як ви розумієте цей вислів «бути людиною»?
Кожен з вас відповів на моє запитання по-різному. Чому так сталося, діти?
У кожного своє життя, свої цінності та власне світосприйняття.
Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити й здатність до здійснення вільного вибору – приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень.
– Діти, а які риси має людина?
– Чому саме ці, а не інші?
Технологія «Асоціативний кущ"
Спробуємо визначити, а хто з казкових героїв справжня людина, а хто, на жаль, – ні.
ƒ Айболить.
ƒ Бармалей.
ƒ Бабуся Яга.
ƒ Дюймовочка.
ƒ Незнайко.
ƒ Кащей.
ƒ Попелюшка.
Гра «Голосування ногами»
На дошці з одного боку написано «Так», з іншого – «Ні». Учні відповідають на запитання й займають відповідне місце біля дошки.
ƒ Справжня людина чуйна?
ƒ Чи може людина насміхатися над слабкими?
ƒ Справжня людина допомагає людям похилого віку?
ƒ Чи може людина ображати інших людей?
ƒ Справжня людина добра?
– У неї руки тремтять. На стіл капає.
Мама зблідла. Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: бути людиною».
Гра "Доскажи прислів"я"
Гра «У якому вчинку живе добро».
– Допомагати другові в біді.
– Захистити слабкого.
– Когось обдурити.
– Ділитись тим, що маєш.
– Слухатися старших.
– Вихвалятися перед кимось.
– Сумувати з чужої біди.
– Співчувати, якщо з кимось сталося нещастя.
– Дражнитись.
– Ображатись через дрібниці.
– Пробачати й просити пробачення, якщо когось образив.
– Поважати інших
Слухання оповідання «Трохи збрехала».
Послухайте оповідання «Трохи збрехала».
Ганнуся впала й зламала ногу. Довелося в гіпсі лежати вдома. Вона дуже хвилювалася, що багато в школі пропустить, а тоді зовсім відстане від однокласників.
Друзі вирішили допомогти дівчинці: домовилися щодня носити їй уроки й пояснювати завдання, коли вона щось не зрозуміє.
Коли настала Наталчина черга провідувати Ганнусю, вона не прийшла, а в класі пояснила, що бабуся, мовляв, хвора. Довелося і до аптеки побігти, і по господарству клопотатися.
– Та ти ж вчора цілісінький день через скакалку на вулиці стрибала.
– Подумаєш, злочин великий – трохи збрехала, – відповіла Наталка.
Забудькуватий Мишко
Мишко не вивчив домашнє завдання. Наступного дня він отримав двійку. Дуже не хотілося хлопцеві мати двійку, й він витер її гумкою. Другого дня хлопець старанно підготувався до уроку.
– Молодець, сьогодні ставлю тобі дванадцять балів, давай щоденник.
Радісний Мишко подав щоденник.
– Мишку, а де двійка?
– Яка двійка? Не було ніякої двійки, ви помилилися.
– Ну гаразд, не було, то й не було, вочевидь, я забула.
Після уроків Мишко заглянув у щоденник, але обіцяних балів не побачив.
– Ірино Петрівно, а де ж мої сьогоднішні дванадцять балів?
– Які дванадцять балів, Мишку? Ти помилився, не було ніяких дванадцяти балів.
